Латвія

ЗАКОН ПРО СПОРТ

(Прийнятий Сеймом 24 жовтня 2002 року, набув чинності 27 листопада 2002 року)

Стаття 1 - Терміни, що використовуються в Законі

У цьому Законі вживаються такі терміни:

1. Спортивна споруда - місце, спеціально обладнане та облаштоване для проведення спортивних занять та спортивних змагань.

2. Фахівець спорту - особа, яка професійно або на громадських засадах здійснює спортивну діяльність.

3. Заклад спортивної освіти - заклад освіти, який реалізує програми спортивної освіти.

4. Спортивне змагання - спортивний захід, під час якого визначаються результати спортсменів.

5. Спортсмен - особа, яка займається спортом як тренуванням, відпочинком або професією.

6. Спорт - усі форми індивідуальної або організованої діяльності, спрямованої на збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров’я, а також на досягнення успіху в спортивних змаганнях.

Стаття 2 - Мета Закону

Метою цього Закону є визначення правових та організаційних засад організації та розвитку спорту, взаємовідносин між спортивними організаціями, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх основних завдань у сфері розвитку та фінансування спорту, а також принципів, яких необхідно дотримуватися під час участі у міжнародному спортивному русі.

Стаття 3 - Фундаментальні принципи спорту

До спорту застосовуються такі основні принципи:

1. Принцип рівності - Кожна людина має право займатися спортом незалежно від раси, національності, статі, віку, стану здоров’я, релігійних або політичних переконань та інших факторів.

2. Принцип чесної гри - просування олімпійських ідеалів, етики в спорті, запобігання допінгу, боротьба з насильством у спорті.

3. Принцип безпеки - спортивна діяльність проводиться під наглядом кваліфікованих фахівців, з використанням безпечного спортивного обладнання.

4. Принцип належного врядування - демократична структура та прийняття рішень у спортивних організаціях, прозорість фінансових ресурсів.

Стаття 4 - Спорт у навчальних закладах

1. Заклади освіти забезпечують розвиток фізичних здібностей учнів, пропагують здоровий спосіб життя та інтерес до регулярних занять спортом.

2. Програми фізкультурно-спортивної освіти мають бути доступними для учнів з особливими потребами.

3. Спортивні споруди закладів освіти повинні використовуватися насамперед для потреб учнів.

Стаття 5 - Компетенція Міністерства освіти і науки

Міністерство освіти і науки:

1. Реалізує державну спортивну політику;

2. Розробляє та подає на розгляд Кабінету Міністрів проекти нормативно-правових актів, що регулюють сферу спорту;

3. Координує міжнародне співробітництво у сфері спорту;

4. Забезпечує представництво Латвії в міжнародних спортивних організаціях.

Стаття 6 - Компетенція інших міністерств

1. Міністерство соціального забезпечення координує питання, що стосуються паралімпійського та дефлімпійського спорту.

2. Міністерство внутрішніх справ сприяє фізичній підготовці працівників.

3. Міністерство оборони забезпечує фізичну підготовку військовослужбовців.

4. Міністерство юстиції сприяє розвитку спорту в місцях позбавлення волі.

5. Міністерство охорони здоров’я координує антидопінгові заходи та спортивну медицину.

Стаття 7 - Компетенція органів місцевого самоврядування

Муніципалітети можуть:

1. Призначати посадових осіб, відповідальних за спортивні питання;

2. Будувати, утримувати та покращувати спортивні споруди;

3. Заохочувати створення спортивних клубів;

4. Фінансувати ліцензовані програми спортивної освіти;

5. Організовувати спортивні змагання на своїй адміністративній території.

Стаття 8 - Компетенція роботодавців

Роботодавці можуть:

1. Підтримувати участь працівників у спортивних заходах;

2. Організовувати спортивні змагання для працівників.

Стаття 9 - Латвійська національна спортивна рада

1. Національна спортивна рада Латвії є консультативним органом, який надає рекомендації щодо спортивної політики.

2. Рада складається з представників Уряду, спортивних федерацій та академічних установ.

3. Рада:

   a) розробляє рекомендації щодо національної спортивної політики;

   b) надає висновки щодо бюджетних асигнувань на спорт;

   c) оцінює стандарти спортивних споруд;

   d) сприяє координації між органами державної влади та спортивними організаціями.

Стаття 10 - Спортивні організації

1. Спортивний клуб - це об’єднання фізичних або юридичних осіб, метою якого є участь в одному або декількох видах спорту.

2. Спортивною федерацією є об’єднання, яке координує розвиток певного виду спорту.

3. Визнані спортивні федерації:

   a) мають у статуті визначену мету розвитку спорту;

   b) організовують спортивні змагання;

   c) мають демократичні структури управління;

   d) керуються громадянами або постійними резидентами Латвії;

   e) дотримуються антидопінгових вимог;

   f) забезпечують прозорість шляхом публікації інформації в Інтернеті.

Стаття 10.1 - Критерії визнання спортивних федерацій

Спортивна федерація може бути визнана, якщо вона:

1. Має статут, що визначає розвиток спорту як основну мету;

2. Організовує регулярні спортивні змагання;

3. Має демократичну структуру управління;

4. Керується громадянами Латвії;

5. Не має членів, які є співробітниками служб безпеки іноземних держав;

6. Має обмежене комерційне членство;

7. Дотримується антидопінгових правил;

8. Публікує інформацію в Інтернеті.

Стаття 10.2 - Відкликання визнання

Визнання може бути відкликане, якщо спортивна організація:

1. Порушує критерії визнання;

2. Не дотримується відповідних нормативних актів.

Стаття 11 - Олімпійський комітет Латвії

1. Олімпійський комітет Латвії (Latvijas Olimpiskā komiteja) керує олімпійським рухом в Латвії.

2. Комітет:

   a) впроваджує програми олімпійської освіти;

   b) організовує молодіжні спортивні програми;

   c) сприяє розвитку регіонального спорту;

   d) готує спортсменів високого рівня до міжнародних змагань.

Стаття 11.1 - Національні антидопінгові правила

Кабінет Міністрів встановлює національні антидопінгові правила, які включають:

1. Визначення антидопінгових порушень;

2. Перелік заборонених субстанцій та методів;

3. Санкції за порушення;

4. Процедури оскарження;

5. Дозволи на терапевтичне використання.

Стаття 11.2 - Латвійське антидопінгове бюро

1. Латвійське антидопінгове бюро забезпечує дотримання антидопінгових правил.

2. Бюро:

   a) планує та проводить допінг-тести;

   b) розслідує порушення;

   c) накладає тимчасові заборони;

   d) координує співпрацю з міжнародними антидопінговими органами.

3. Рішення можуть бути оскаржені в міжнародному арбітражі.

Стаття 11.3 - Дисциплінарна антидопінгова комісія

Дисциплінарна антидопінгова комісія:

1. Розглядає звинувачення у допінгових порушеннях;

2. Накладає санкції через конфіденційні процедури;

3. Діє незалежно від стандартних адміністративно-правових процедур.

Стаття 11.4 - Комісія з терапевтичних винятків

Комісія з терапевтичних винятків:

1. Розглядає заяви на терапевтичні винятки;

2. Надає винятки для спортсменів-аматорів, яким потрібні заборонені речовини з медичних причин.

Стаття 11.5 - Апеляційна комісія

Апеляційна комісія:

1. Розглядає дисциплінарні рішення та рішення щодо винятків;

2. Розглядає апеляції від спортсменів-аматорів;

3. Апеляції спортсменів-професіоналів направляються до міжнародного арбітражу.

Стаття 11.6 - Апеляції міжнародних організацій

Міжнародні антидопінгові органи можуть здійснювати право на апеляцію відповідно до міжнародних конвенцій.

Стаття 12 - Спортивні споруди

1. Державні та комунальні спортивні споруди повинні служити суспільним потребам.

2. Кабінет Міністрів може визначати спортивні споруди національного значення.

3. Міністерство освіти і науки веде реєстр спортивних споруд.

Стаття 13 - Фінансування спорту

1. Молодіжний спорт є пріоритетом у державному бюджеті.

2. Місцеві органи влади та спортивні організації забезпечують додаткове фінансування.

3. Організації, що отримують державну підтримку, повинні дотримуватися правил використання коштів.

Стаття 14 - Грошові премії

Кабінет Міністрів може призначати спортсменам, тренерам та допоміжному персоналу грошові винагороди за видатні досягнення на міжнародних змаганнях.

Стаття 15 - Організація спортивних заходів

Організатори спортивних заходів зобов’язані забезпечити:

1. Громадський порядок та безпеку;

2. Наявність медичної допомоги;

3. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог;

4. Пожежну безпеку;

5. Заходи безпеки;

6. Публікацію правил змагань, з детальними вимогами до автоспорту.

Стаття 15.1 - Заборона маніпулювання змаганнями

1. Маніпулювання змаганнями означає порушення непередбачуваності спортивних змагань.

2. Усі учасники спортивних змагань зобов’язані запобігати маніпулюванню результатами змагань.

3. Порушення можуть призвести до дисциплінарних та кримінальних санкцій.

Стаття 16 - Участь у міжнародних змаганнях

Спортсмени, які представляють Латвію на міжнародних змаганнях, використовують національну символіку відповідно до правил та за погодженням зі своїми спортивними федераціями.

Стаття 16.1 - Обмеження на участь

1. Латвійським командам і спортсменам заборонено брати участь у національних чемпіонатах Російської Федерації та Білорусі.

2. Латвійським командам заборонено брати участь у змішаних національних лігах за участю російських або білоруських команд.

3. Окремим спортсменам заборонено брати участь у змаганнях в Росії та Білорусі.

Стаття 17 - Великі міжнародні змагання

1. Участь в Олімпійських іграх організовує Олімпійський комітет Латвії.

2. Участь у чемпіонатах світу та Європи організовують відповідні спортивні федерації згідно з міжнародними вимогами.

Стаття 17.1 - Заборони щодо організації заходів

1. Латвія не може приймати національні чемпіонати Росії та Білорусі.

2. Латвія не може приймати змагання змішаних ліг за участю російських або білоруських команд.

3. Національні збірні Латвії не можуть грати матчі проти національних збірних Росії та Білорусі.

Стаття 18 - Права та обов’язки спортсменів

1. Спортсмени мають право:

   a) тренуватися та брати участь у спортивних змаганнях;

   b) отримувати інформацію про свої права та обов’язки.

2. Обов’язки спортсменів:

   a) дотримуватися правил та положень федерації;

   b) дотримуватися антидопінгових кодексів;

   c) мати адекватну медичну страховку.

Стаття 19 - Професійні спортсмени

Спортсменом-професіоналом є особа, яка:

1. Уклала трудовий договір зі спортивною організацією;

2. Отримує винагороду за тренування та участь у змаганнях.

Стаття 20 - Спортивний персонал і фахівці

1. Спортивний персонал і фахівці повинні дотримуватися правил і професійної етики.

2. Фахівці проходять сертифікацію відповідно до стандартів, встановлених Кабінетом Міністрів.

3. Сертифікація здійснюється Радою федерацій.

Стаття 21 - Спортивні агенти

1. Спортивні агенти - це представники, які укладають контракти на представництво спортсменів або фахівців у галузі спорту.

2. Спортивним агентам забороняється співпрацювати з російськими або білоруськими агентами.

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

(Різні положення щодо термінів імплементації, процедур визнання федерацій, сертифікації фахівців, реєстрації об’єктів та перевірок безпеки - 2004-2024)

Повний текст доступний на Likumi.lv