Литва

ЗАКОН ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ І СПОРТ

(№ I-1151, прийнятий 20 грудня 1995 року, набув чинності 1 лютого 1996 року)

РОЗДІЛ I - ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета Закону

Цей Закон встановлює правові засади фізичного виховання і спорту, визначає організацію та управління системою спорту, статус та обов’язки спортивних організацій, спортсменів і тренерів, а також принципи фінансування та державної підтримки спорту.

Стаття 2. Визначення

Для цілей цього Закону вживаються такі терміни:

1. Фізична культура - організований освітній процес, спрямований на розвиток фізичних здібностей, зміцнення здоров’я та формування рухових навичок.

2. Спорт - організована або індивідуальна фізична активність, спрямована на досягнення спортивних результатів, поліпшення фізичної підготовленості та здоров’я.

3. Професійний спорт - спортивна діяльність, що здійснюється як професія, за яку спортсмени отримують винагороду.

4. Аматорський спорт - спортивна діяльність, що здійснюється без винагороди, для особистого розвитку та відпочинку.

5. Спортивна організація - юридична особа, основною метою якої є розвиток та популяризація спорту.

6. Спортивна федерація - національна спортивна організація, яка координує розвиток певного виду спорту.

7. Спортивний клуб - спортивна організація, яка надає умови для тренувань та участі у змаганнях.

8. Спортсмен - фізична особа, яка займається спортом.

9. Професійний спортсмен - спортсмен, який займається спортом як професією та отримує заробітну плату.

10. Тренер - особа, яка тренує спортсменів та керує їх спортивною підготовкою.

11. Спортивні змагання - організований захід, в якому спортсмени змагаються відповідно до встановлених правил.

12. Спорт вищих досягнень - спорт найвищого рівня змагань, включаючи олімпійські, світові та європейські чемпіонати.

Стаття 3. Принципи фізичного виховання і спорту

Фізична культура і спорт у Литовській Республіці ґрунтуються на таких принципах:

1. Доступність - кожен має право брати участь у заняттях фізичною культурою і спортом.

2. Добровільність - участь у спорті є добровільною.

3. Безпека - заняття фізичною культурою і спортом повинні проводитися у безпечний спосіб.

4. Чесна гра - спортивна діяльність повинна проводитися з дотриманням чесності та етичних стандартів.

5. Недискримінація - ніхто не може бути дискримінований за ознакою статі, віку, раси, національності, релігії чи інвалідності.

6. Прозорість - спортивні організації повинні працювати прозоро.

РОЗДІЛ II - СПОРТИВНА СИСТЕМА ТА УПРАВЛІННЯ

Стаття 4. Спортивна система

Система спорту Литовської Республіки складається з:

1. Фізичного виховання дітей та молоді;

2. Фізичного виховання дорослих;

3. Спорту осіб з інвалідністю;

4. Аматорського спорту;

5. Професійного спорту;

6. Спорту вищих досягнень.

Стаття 5. Державне управління спортом

1. Уряд Литовської Республіки здійснює державну політику у сфері спорту.

2. Міністерство освіти, науки і спорту відповідає за:

   a) розробку та реалізацію державної політики у сфері спорту;

   b) розробку проектів нормативно-правових актів у сфері спорту;

   c) координацію міжнародного співробітництва у сфері спорту;

   d) розподіл коштів державного бюджету на спорт.

Стаття 6. Департамент фізичного виховання та спорту

Департамент фізичного виховання та спорту при Уряді:

1. Реалізує державну політику у сфері фізичного виховання та спорту;

2. Координує діяльність спортивних організацій;

3. Управляє національними спортивними програмами;

4. Веде реєстри спортивних організацій, спортсменів та тренерів.

Стаття 7. Управління муніципальним спортом

Органи місцевого самоврядування:

1. Реалізують місцеву спортивну політику;

2. Розвивають та підтримують спортивну інфраструктуру;

3. Підтримують місцеві спортивні організації;

4. Організовують місцеві спортивні заходи та змагання.

Стаття 8. Спортивні федерації

1. Спортивна федерація - це національна організація, яка розвиває певний вид спорту.

2. Спортивні федерації:

   a) організовують національні чемпіонати та змагання;

   b) готують та відбирають спортсменів для участі в міжнародних змаганнях;

   c) здійснюють підготовку та сертифікацію тренерів;

   d) визначають правила свого виду спорту;

   e) представляють вид спорту на міжнародному рівні.

3. Для кожного виду спорту може бути визнана лише одна федерація.

Стаття 9. Олімпійський комітет Литви

1. Олімпійський комітет Литви координує олімпійський рух у Литві.

2. Комітет:

   a) готує спортсменів до Олімпійських ігор;

   b) пропагує олімпійські цінності та освіту;

   c) співпрацює з міжнародними олімпійськими інституціями.

Стаття 10. Паралімпійський комітет Литви

1. Паралімпійський комітет Литви координує паралімпійський рух.

2. Комітет готує спортсменів з інвалідністю до Паралімпійських ігор та інших міжнародних змагань.

Стаття 11. Спортивні клуби

1. Спортивні клуби є базовими одиницями системи спорту.

2. Спортивні клуби можуть бути:

   a) аматорські спортивні клуби - неприбуткові організації;

   b) професійні спортивні клуби - організації, що займаються професійним спортом.

3. Спортивні клуби надають:

   a) умови для тренувань спортсменів;

   b) доступ до спортивних споруд;

   c) тренерські послуги.

Стаття 12. Права та обов’язки спортсменів

1. Спортсмени мають право:

   a) вільно обирати вид спорту та спортивну організацію;

   b) брати участь у змаганнях;

   c) отримувати інформацію про свої права;

   d) отримувати медичну допомогу та страхування.

2. Спортсмени повинні:

   a) дотримуватися правил свого виду спорту;

   b) дотримуватися антидопінгових правил;

   c) поважати принципи чесної гри.

Стаття 13. Представник спортсменів

1. Представник спортсменів призначається для захисту прав спортсменів.

2. Представник:

   a) розглядає скарги спортсменів;

   b) надає консультації;

   c) проводить освітню діяльність з питань прав спортсменів.

РОЗДІЛ III - ТРЕНЕРИ ТА ІНСТРУКТОРИ

Стаття 14. Тренери

1. Тренери повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, встановленим законом.

2. Тренери несуть відповідальність за:

   a) спортивну підготовку спортсменів;

   b) забезпечення безпечних умов тренувань;

   c) розвиток фізичних та технічних навичок спортсменів.

3. Сертифікація тренерів здійснюється спортивними федераціями відповідно до національних вимог.

РОЗДІЛ IV - СПОРТ В ОСВІТІ

Стаття 15. Фізичне виховання в закладах освіти

1. Фізичне виховання є обов’язковим у програмах формальної освіти, за винятком вищих навчальних закладів.

2. Вимоги до фізичного виховання:

   a) у загальноосвітніх школах - не менше трьох годин на тиждень;

   b) у вищих навчальних закладах (перші два роки навчання) - не менше двох годин на тиждень;

   c) у дошкільній та передшкільній освіті - не менше однієї години на день.

3. Фізичне виховання має бути доступним для учнів з особливими потребами.

РОЗДІЛ V - ЗДОРОВ’Я ТА БЕЗПЕКА У СПОРТІ

Стаття 16. Охорона здоров’я в спорті

1. Спортсмени повинні проходити регулярні медичні огляди.

2. Спортивні організації повинні забезпечити безпечні умови для тренувань і змагань.

3. Для проведення спортивних змагань необхідний медичний нагляд.

Стаття 17. Боротьба з допінгом

1. Використання заборонених речовин і методів у спорті заборонено.

2. Спортсмени повинні дотримуватися національних та міжнародних антидопінгових правил.

3. Антидопінгове тестування проводиться відповідно до Кодексу Всесвітнього антидопінгового агентства.

Стаття 18. Страхування

1. Спортсмени, які беруть участь в офіційних змаганнях, повинні мати страховку від нещасних випадків.

2. Спортивна організація несе відповідальність за забезпечення страхування своїх спортсменів.

РОЗДІЛ VI - ФІНАНСУВАННЯ СПОРТУ

Стаття 19. Джерела фінансування спорту

Спорт фінансується за рахунок:

1. Асигнувань з державного бюджету;

2. Місцевих бюджетів;

3. Власних ресурсів спортивних організацій;

4. Спонсорів та донорів;

5. Інших законних джерел.

Стаття 20. Фінансування з державного бюджету

1. Держава здійснює фінансування:

   a) розвитку спорту вищих досягнень;

   b) підготовки до Олімпійських та Паралімпійських ігор;

   c) розвитку спортивної інфраструктури;

   d) молодіжних спортивних програм.

2. Державне фінансування здійснюється через Міністерство освіти, науки і спорту.

Стаття 21. Муніципальне фінансування

Муніципалітети фінансують:

1. Місцеву спортивну інфраструктуру;

2. Місцеві спортивні програми;

3. Дитячо-юнацькі спортивні заходи;

4. Підтримку місцевих спортивних клубів.

Стаття 22. Фінансування спортивних федерацій

1. Спортивні федерації можуть отримувати державне фінансування відповідно до:

   a) кількості спортсменів;

   b) міжнародних результатів;

   c) програм розвитку;

   d) дотримання принципів належного врядування.

2. Федерації, які отримують державне фінансування, повинні відповідати вимогам управління.

Стаття 23. Фінансування професійного спорту

Професійний спорт фінансується переважно за рахунок:

1. Доходів клубів;

2. Прав на трансляцію та медіа;

3. Спонсорства;

4. Продажу квитків.

Стаття 24. Спортивні стипендії

1. Спортсмени можуть отримувати спортивні стипендії з державного або місцевого бюджетів.

2. Стипендії призначаються на основі спортивних досягнень.

РОЗДІЛ VII - ДЕРЖАВНЕ ЗАОХОЧЕННЯ СПОРТИВНИХ ДОСЯГНЕНЬ

Стаття 25. Нагороди та призи

1. Спортсмени, які досягли видатних результатів на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та Європи, можуть бути нагороджені національними нагородами та грошовими преміями.

2. Тренери успішних спортсменів також можуть отримати нагороди.

Стаття 26. Довічні виплати

Спортсмени, які здобули медалі на Олімпійських або Паралімпійських іграх, можуть отримувати довічну щомісячну грошову допомогу.

Стаття 27. Визнання трудового стажу

Періоди професійної спортивної діяльності зараховуються до трудового стажу для цілей пенсійного та соціального забезпечення.

Стаття 28. Соціальні гарантії

Держава забезпечує соціальні гарантії:

1. Спортсменам, які завершують спортивну кар’єру;

2. Спортсменам, які отримали травми;

3. Професійним спортсменам на пенсії.

Стаття 29. Почесні звання

Держава може присвоювати почесні спортивні звання видатним спортсменам.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Статті 30-51 (Різні положення щодо спортивних споруд, спорів, перехідних положень та імплементації)

Повний текст доступний на e-Seimas