Україна

Ключові показники

• Населення (2024): 37.9 млн
• Реєстр спортивних споруд (2025): 3 764
• Бюджет Державної програми ФКіС (2025): 14.3 млрд грн
• Місце на літніх ОІ — Париж 2024: 22

Огляд

Україна зберігає централізовану спортивну систему, успадковану від радянської адміністративної моделі, паралельно переслідуючи дві цілі — спорт вищих досягнень заради міжнародного престижу та масову участь заради громадського здоров’я — у межах фрагментованого інституційного ландшафту та під наростаючим тиском повномасштабної війни з 2022 року. Переважну частину системи координує згори вниз Міністерство молоді та спорту України , яке формує політику, фінансує національні федерації та наглядає за обласними адміністраціями, тоді як більшість фактичних видатків проходить через обласні та місцеві бюджети — наслідок реформи децентралізації після 2014 року. Наш дослідницький матеріал Як змінювався Закон про спорт? документує, як базовий Закон «Про фізичну культуру і спорт» 1993 року зазнав десятків правок, що при цьому не змінили його радянську управлінську логіку.

Історичний контекст

Організований спорт на території сучасної України сформувався наприкінці XIX століття під впливом західних гімнастичних традицій — Turnverein, чеський Sokol, англійські ігри — у австро-угорських землях Галичини. У 1913 році в Києві пройшла Перша Всеросійська Олімпіада. За радянських часів спорт став центральним інструментом державного будівництва: до 1980 року УРСР звітувала про 911 стадіонів, понад 20 000 футбольних полів, 274 басейни, 13 750 спортзалів і понад 300 000 інших спортивних об’єктів, що фінансувалися асигнуваннями, які зросли з 6,9 млрд карбованців у 1966 році до 17,5 млрд у 1986 році ¹. Від моменту дебюту СРСР на Олімпіаді 1952 року українські спортсмени регулярно постачали 25–40% радянського медального рахунку. Після здобуття незалежності в 1991 році Україна успадкувала цей величезний пірамідальний апарат практично недоторканим — і відтоді радше адаптувала його, ніж перебудовувала.

Структура управління

Міністерство молоді та спорту України є центральним координуючим органом і розподіляє більшість державного фінансування спорту, переважно на олімпійські види. Міністерство освіти і науки України контролює близько 41% дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які йому підпорядковані, а також координує студентський спорт. Спорт осіб з інвалідністю функціонує через паралельну вертикальну структуру, очолювану Український центр з фізичної культури і … , а програми масового спорту — через ДУ «Всеукраїнський центр фізичного здоров'я … (до червня 2025 року — «Спорт для всіх», після чого відбулося об’єднання). Національний олімпійський комітет України формально незалежний, але працює в тісній координації з міністерством — ці зв’язки підкреслено тим, що віце-президент НОК одночасно виконував обов’язки міністра в 2022–2023 роках.

Правова база

Спортивна система України регулюється Законом «Про фізичну культуру і спорт» (№ 3808-XII) від 24 грудня 1993 року, який був повністю переписаний у 2011 році та відтоді зазнав багатьох правок. Наш дослідницький матеріал Як змінювався Закон про спорт? аналізує всі правки і показує, що попри повну редакцію 2011 року основні тези і норми закону залишились практично незмінними — радянська управлінська логіка збереглася через послідовні редакції. Право на спорт конституційно закріплене статтею 49 («держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту») та статтею 36 (свобода об’єднання) Конституції 1996 року. Повний двомовний текст закону буде опубліковано окремо у розділі «Закони про спорт» (готується).

Фінансування та бюджет

• Загальний обсяг Держпрограми (2025, звіт): 14.3 млрд грн
• Державний бюджет (2025): 6.5 млрд грн
• Місцеві бюджети (2025): 7.8 млрд грн
• Дитячо-юнацькі спортивні школи, ДЮСШ (2025): 4.6 млрд грн
• Школи вищої спортивної майстерності, ШВСМ (2025): 584.8 млн грн

Видатки на спорт в Україні варто розглядати через дві різні призми. Звіт про виконання Державної цільової програми — політико-звітний зріз, на якому побудований наш бюджетний дослідницький інструмент і який щорічно публікує Міністерство ² — зафіксував 14.3 млрд грн у 2025 році, з розподілом 45% державний / 55% місцеві / 0,3% інші джерела. Казначейський зріз за ФКВ 0810 (функціональна класифікація «Фізична культура і спорт») істотно вищий — близько 18,1 млрд грн у 2025 році — оскільки він охоплює ще й рутинні місцеві видатки на утримання спортивних шкіл, які не прив’язані до конкретних завдань Держпрограми. Різниця між двома підходами (≈4 млрд грн) відображає автономний місцевий сектор, описаний у нашій методологічній довідці з бюджету, і не є помилкою звітності. Звіт Держпрограми збільшився з 14.0 млрд грн у 2024 році до 14.3 млрд грн у 2025 році попри війну, а частка місцевих бюджетів невпинно зростає з моменту реформи децентралізації 2014 року, яка перенесла фінансування спортивних шкіл на області та громади. У розподілі переважає спорт вищих досягнень: спортивні школи, підготовка спортсменів вищих досягнень та інфраструктура разом споживають понад 90% усього пулу, тоді як на масовий спорт і громадську фізичну активність разом припадає лише кілька відсотків.

Масовий спорт та участь

• Займаються щонайменше раз на тиждень (2025): 56%
• Займаються три і більше разів на тиждень (2025): 38%
• Займаються п’ять і більше разів на тиждень (2025): 13%

За даними національного соціологічного опитування з фізичної активності 2025 року, замовленого Міністерство молоді та спорту України ³, 56% дорослих віком 18–55 років займаються спортом щонайменше раз на тиждень, 38% — три і більше разів на тиждень, а 13% — п’ять і більше разів на тиждень. Ці цифри слід читати в контексті війни: внутрішньо переміщені особи, мобілізовані чоловіки та спортсмени, які виїхали за кордон, спотворюють базову популяцію, а методологія опитувань фізичної активності в Україні історично нестабільна від хвилі до хвилі. Державні програми «Здорова Україна» та «Активні парки», запущені у 2021 році, продовжують діяти, однак їм важко масштабуватися в умовах війни. Участь у спорті — одна з тем, над якою сайт активно працюватиме, накопичуючи довгі часові ряди та крос-країнні порівняння; цей профіль оновлюватиметься, щойно з’являтимуться нові первинні дані.

Спорт вищих досягнень

Місце України у медальному заліку літніх Олімпіад значно коливалося протягом пострадянського періоду, відображаючи як руйнування успадкованої радянської системи підготовки, так і відносні успіхи у вузькому колі пріоритетних видів:

• Атланта 1996: 9
• Сідней 2000: 21
• Афіни 2004: 13
• Пекін 2008: 12
• Лондон 2012: 15
• Ріо 2016: 31
• Токіо 2020: 44
• Париж 2024: 22

Результати на зимових іграх скромніші й волатильніші ( 13 в Ліллегаммері 1994, 21 в Сочі 2014, 26 в Пекіні 2022), що відображає обмежену зимову інфраструктуру країни та фінансову модель, яка концентрує ресурси на літніх олімпійських видах. Внутрішня «Формула розподілу бюджетних коштів між видами спорту» Міністерства прив’язує приблизно 80% федераційного фінансування до медальних результатів та кількості спортсменів на попередніх Олімпійських і чемпіонатах світу/Європи, що структурно концентрує ресурси на вузькому колі перевірених видів на шкоду ширшому розвитку ¹.

Інфраструктура

• Реєстр спортивних споруд (2025): 3 764

Реєстр спортивних споруд ⁴ — запущений Міністерством у 2022 році — є сучасним електронним каталогом спортивних об’єктів із фотографіями, геолокацією та технічними характеристиками для кожної споруди. Значна частина інфраструктурного фонду була успадкована з радянських часів та істотно пошкоджена війною: Міністерство повідомляє про руйнування та пошкодження понад тисячі спортивних об’єктів, включно з олімпійськими та паралімпійськими базами підготовки, у прифронтових та тилових регіонах ¹.

Спорт осіб з інвалідністю

Спорт осіб з інвалідністю функціонує через паралельну вертикальну структуру: Національний комітет спорту інвалідів України (НКСІ), створений у 1992 році та визнаний МПК у 1995 році; Український центр з фізичної культури і … — спеціалізована державна установа, підпорядкована одночасно НКСІ та Міністерству молоді та спорту; і 25 обласних центрів «Інваспорт», які надають послуги на місцях. В Україні наразі 46 визнаних паралімпійських видів спорту ⁵. Ця паралельна структура дала вражаючі міжнародні результати — з Афін 2004 Україна незмінно входила до топ-7 у медальному рахунку літніх та зимових Паралімпійських ігор — у контрасті з падінням олімпійських місць.

Вплив війни

Повномасштабне вторгнення Росії у лютому 2022 року фундаментально порушило роботу спортивної системи України. Первинні дані зі звітів Міністерства до Ради Європи та з доповідей НОК на Конгресі ЄОК у Вільнюсі 2023 року фіксують руйнування спортивної інфраструктури, переміщення спортсменів і тренерів, загибель спортсменів від російських ударів та жорсткі обмеження, спричинені забороною виїзду чоловіків 18–60 років з 17 березня 2022 року ¹. Міжнародна участь додатково ускладнена політикою України, що діє з квітня 2023 року, — бойкотом змагань, де росіяни чи білоруси виступають під національним прапором. У липні 2022 року Україна оприлюднила проєкт Плану відновлення для молоді та спорту з п’ятьма напрямами: молодіжна політика, фізичне виховання, національно-патріотичне виховання, спорт вищих досягнень та відбудова інфраструктури, однак його реалізація залишається вторинною щодо безпосередніх воєнних пріоритетів. Повне виконання Держпрограми 2025 на рівні 14.3 млрд грн , що становить номінальне зростання +2,4% до 2024 року, слід читати в контексті воєнної інфляції та триваючих втрат активних спортсменів, тренерів і тренувальних баз.

Дискусія про реформу

Українські науковці та стратегічні документи сходяться у тому, що країні необхідно перейти від радянської пірамідальної моделі — з її вертикаллю «масовість-до-еліти», спортивними школами як фільтрами талантів і централізованим розподілом ресурсів — до європейської моделі, побудованої на автономії громадських організацій, волонтерстві, відкритості змагань і змішаному державно-приватному фінансуванні. Пакет реформ, запропонований у 2015 році тодішнім міністром молоді та спорту, передбачав ліквідацію дублюючих функцій міністерства, надання федераціям повної автономії, відмову від ручного розподілу бюджету, боротьбу з корупцією та посилення антидопінгового законодавства. Через десять років більшість цих реформ залишаються нереалізованими, і значні структурні зміни малоймовірні, доки не припиняться бойові дії та не буде відновлена соціальна стабільність ¹.